«Тигролови» audiokitabından sitatlar
"Бог не без милості, козак не без щастя"
подався доганяти без надії догнати.
але - сміливі завжди мають щастя.
... І на печі від долі не втечеш.
Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи.
У цьому світі ніхто, крім людей, не вмів брехати: білка, кущ, собака - кожен був собою й нічим іншим бути не знав.
Біля крайнього столика при вікні сидить бравий майор - чорнобривий, з м'ясистим носом, віком понад тридцять літ, - майор ОГПУ - НКВД. Зсунув синій кашкет на потилицю, розстебнув комір і попиває червоне бордо, тримає склянку біля уст, а очі втопив у газету, поставивши її сторч. Смокче бордо і читає-смокче “Правду”, студіює промову вождя, виголошену на черговому з'їзді ВКП(б). Іноді виймає олівець і щось підкреслює, посміхається захоплено, потім глибокодумно морщить брови, сьорбає бордо і пасе далі вугляними очима по шпальтах газети. Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї “пролетарської” держави. В цілім експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито, ба навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівняним почуттям вищості.
В сміливих щастя завжди є!
З божевільні-бо є лише один вихід - у могилу.
Але ніхто не пустив і пари з вуст. Є така солідарність, є такий закон неписаний, є така арештантська мораль, що подібної до неї більше немає у світі, - мораль упосліджених, святиня арештантської дружби.
Що то є молодість!
