«Крещение огнем» adlı səsli kitabdan sitatlar, səhifə 8

Действительно, на правом берегу шел ожесточенный бой. Центр его был в лесу и давал о себе знать лишь боевыми криками

Плотва? – согласился ведьмак. – А что, звучит. – Геральт? – Слушаю. – У тебя в жизни была хоть одна лошадина, которую не называли бы Плотва?

- отбил... отбил две стрелы! невероятно! ничего подобного я не видел...

- и не увидишь! впервые в жизни мне удалось такое!

Промовила тоді фея до відьмака: "Таку я тобі дам пораду: взуй чоботи залізні, а у руки візьми залізного костура. Йди у залізних чоботях на кінець світу, а шлях перед собою костуром намацуй, сльозами кропи. Йди крізь вогонь і воду, не зупинчйся, назад не озирайся. А як уже зітреться в тебе взуття, як зітреться в тебе костур залізний, як висохнуть уже від жару й вітру очі твої так, що вже жодної сльози з них не витече, то тоді на кінці світу знайдеш ти те, що шукаєш і кохаєш. Може".

І пішов відьмак крізь вогонь і воду, назад не озираючись. Але не взяв із собою ані чобіт залізних, ані костура. Взяв тільки відьмацького меча свого. Не послухав він слів феї. І правильно зробив, бо була то зла фея.

- Сплачу, що винен, - сказав він стиха. - Не забуду. Може колись так статися, що ти потребуватимеш допомоги. Підтримки. Плеча. Крикни тоді, крикни у ніч. А я прийду.

изображение и заглушающим звуки. Зажгла